Шановні новомосковці та гості нашого міста !
Звертаємося до вас з пропозицією взяти участь у наданні допомоги нашої святині – Свято – Троїцькому собору , який є пам’ятником нашої історії та культури, пам'яттю про славетні подвиги наших попередників. У 2008 році собору виповнилося 230 років.
Сьогодні собору конче потрібна реставрації та реконструкція. Наш обов’язок – зберегти його для теперішніх та майбутніх поколінь, наших дітей,онуків та правнуків, тому що життя Свято – Троїцького собору - це життя нашого міста Присамарського краю.
Ми закликаємо вас, добрі люди, приєднатися разом з нами до цієї благодійної акції по збору коштів на ремонт храму, щоб надихнути нове життя у нашу святиню.
З повагою Новомосковський міський голова Віктор Літвіщенко
Настоятель Свято – Троїцького собору, мітрофорний протоієрей Володимир Цешковський
Наша адреса : м. Новомосковську, площа Перемоги, 1
Реквізити : КОД ОКПО 09305540, ЕДРПОУ 21908436, р/с 26006300196180, МФО 305545 у філії "Відділення "Промінвестбанку" в м.Новомосковськ Дніпропетровської області
12/07/10
Працівники підприємства „Укреврокровля” з Дніпропетровська приступили до виконання зовнішніх робіт на Свято-Троїцькому соборі. По периметру храму встановлено будівельні ліса, висотники-професіонали замінюють проіржавілі елементи даху куполу дзвіниці, знімають стару фарбу зі стін, яка там накопичувалась ще з часу її будівництва. За словами робітників, складнощів додає те, що будівля храму зроблена з дерева, що унеможливлює використання, наприклад, паяльних ламп для зняття старої фарби. Тому доводиться працювати спеціальними промисловими фенами, які дають температуру до 800 ??? С. Після цього залишки фарби краще злущуються. Після очистки зовнішньої поверхні будівель проводитимуться реставраційні роботи, грунтування дерев’яних елементів та фарбування собору. Кольорова гамма собору залишиться незмінною – білі стіни, зелені куполи.
Підприємство „Укреврокровля” має великий досвіт проведення подібних будівельно-реставраційних робіт. Лише в поточному році висотники цього підприємства провели роботи на фасадах Троїцької церкви та Преображенського собору в Дніпропетровську. В планах на 2010 рік – і виконання замовлень ряду великих промислових підприємств Херсонщини.
За свою роботу робітники беруть досить помірну плату як для висотних робіт під палючим сонцем. Адже розуміють: кожну копійку на ремонт собору збирали усім миром.
Акція по збору коштів на ремонт і реставрацію Свято-Троїцького собору триває. Люди несуть в храм, хто скільки може – і тисячу гривень, і десять гривень. Кожного, хто пожертвував, акуратно записують до спеціально виготовленої для цього книги. Як пояснив настоятель собору о.Володимир, щоб нащадки знали, хто долучився в скрутну годину до спасіння унікальної пам’ятки архітектури, аналогів якій у світі немає. Батюшка розповів, як нещодавно жінка, яка декілька років збирала гроші собі на операцію, прийшла до храму, помолилась, внесла 2 тисячі і зробила запис: „Від Лариси болящої”.
25/05/10 - Свято Трійці
Свято - Троїцький собор
Козаки почали активно заселяти береги р.Самари після ліквідації імператрицею Катериною ІІ Запорізької Січі. В Новоселіці (історична назва м.Новомосковськ) у 1775 – 1778 роках козаки возвели величний девятікупольний храм, який з часом став центром православ’я південно – східної України.
Собор збудовано без жодного цвяха на честь перемоги в російсько – турецькій війні. Новомосковській Свято–Троїцький собор – шедевр монументального дерев`янного мистецтва.
Його внесено до державного реєстру культурної національної спадщини, він визначенний ЮНЕСКО як культурний та історічний пам’ятник Православ’я.
У 2008 році Свято – Троїцькому собору виповнилось 230 років. Він є гордістю міста Новомосковська, історія якого нараховує більше чотирьох сотень літ.
Самарський Пустино - Миколаївський чоловічий монастир
Славетна історична пам'ятка - Самарський Пустино-Микола-ївський чоловічий монастир прикрашає східну околицю Новомосковська, берег Самари. Монастир - унікальне явище в історії цього краю, одне з найстаріших творінь Запорозької Січі, що збереглося до наших днів.
Час заснування монастиря точно не може назвати ніхто. За одними даними, його заснували монахи-печерники та скитники, переважно греки, вихідці з Афонського монастиря. За іншими - в 1576 році, отримавши від польського короля Стефана Баторія грамоту з підтвердженням прав на володіння древніми вольностями, запорожці спорудили тут шпиталь з церквою святого Миколи і житлом для хворих та старих козаків. Монастир називався військовим і був залежним від Запорозької Січі.
Існування закладу як суто монастиря починається з 1602 року, коли на запрошення козацької старшини сюди прибув з Києво - Межигірського монастиря досвідчений ієромонах Паісій і весь устрій закладу переінакшив за монастирськими порядками. Невдовзі всі, від кошового отамана до останнього козака, називали монастир не інакше, як «раєм Божим на землі, дійсною запорозькою Палестиною, істинним Новим Єрусалимом». З часом дерев'яні будівлі обителі почали занепадати, назріла необхідність будувати нове житло і нову церкву. Пожертв прихожан було обмаль. Допоміг Кирило Миколайович Тарловський - меценат і благодійник. Він обіцяв збудувати церкву за свій кошт, ставлячи натомість одну умову: у храмі зробити боковий вівтар на честь мучеників Кирика і Уліти та дозволити мати для себе на території монашу келію. Духовне керівництво дало згоду, і робота закипіла. 7 березня 1787 року ієромонах Феофан освятив новий храм і провів у ньому перше богослужіння.
За своє багатовікове існування обитель зазнавала і набігів кримчаків, і спустошливих епідемій, крайнього зубожіння і розквіту, але, як осередок культури й духовності, твердиня православ'я завжди непохитно і привабливо сяяла на неосяжних просторах Дикого Поля. У 1808 році за розпорядженням Платона Любарського обителі були передані видатні святині - Ахтирська ікона Божої Матері, іменована Самарською, й ікона Святителя Христового Миколи.
Про те, як монастир зустрів та пережив буремні часи революції і громадянської війни, документальних свідчень не лишилось. Але після перемоги радянської влади монастир закрили. У 30-х роках в ньому почав діяти будинок для літніх людей, потім інтернат для розумово відсталих, притулок для сиріт.
Роки Великої Вітчизняної виявились, напевно, найтяжчими за все існування Самарського Пустинно-миколаївського монастиря: були зруйновані і спалені майже всі будівлі. Привести у більш - менш прийнятний вигляд їх вдалося у 1944 році - під дитячий будинок. Після розпаду Радянського Союзу релігійні будівлі почали передавати їх споконвічним власникам. У 1993р. відродився спочатку прихід, а потім і монастир, але як жіночий. Лише у 1996р. монастирю було повернуто його спо¬конвічне єство - створено Самарський Пустинно-миколаївський чоловічий монастир.
Виконувати обов'язки настоятеля став ієромонах Києво-Печерської лаври Досифей (Савелов), у 1998р. відбулось його остаточне призначення. Цю посаду, вже у званні архімандрита, Досифей обіймає і зараз. Дякуючи його старанням, за допомогою віруючих, меценатів свята обитель поступово, але впевнено відроджується. Звертаючись до Бога повсякденними молитвами, братія піклується про добробут і здоров'я своїх меценатів, прихожан, усього українського народу.
Собор архієреїв Української та зарубіжних православних Церков висвятив викладача Київської Духовної академії і семінарії архімандрита Євлогія у єпископа Новомосковського, вікарія Дніпропетровської єпархії
Єпископ Євлогій, у миру — Василь Олексійович Пацан, народився 6 червня 1970 року в селі Мала Мощаниця Здолбунівського району Рівненської області
- 1977 – 1985 роки – навчався в Маломощаницькій восьмирічній школі
- 1983 – 1985 роки – одночасно навчався в Мізочський дитячій музичній школі
- 1985 – 1988 роки – здобував середню спеціальну освіту і Дубнівському культурно – освітньому училищі, де отримав диплом за спеціальністю керівника самодіяльного оркестру українських народних інструментів і клубного працівника
- з серпня по грудень 1988 року працював на посаді завідуючого сільським клубом
- з грудня 1988 року по листопад 1990 року виконував військовий обов’язок в лавах Радянській Армії.
В 1993 році закінчив Київську Духовну Семінарію.
В 1997 році закінчив Київську Духовну Академію, того ж року став викладачем КДАіС, викладав «Біблейську історію», «Англійську мову», «Пастирське богослов’я».
У грудні 1997 року — пострижений в іноки.
14 січня 1998 року — висвячений у сан диякона.
27 березня 1998 року прийняв чернечий постриг з іменем Євлогій на честь святителя Євлогія, єпископа Едеського (День Ангела – 7 вересня).
14 червня 1998 року — висвячений у сан священика.
28 серпня 1998 року — возведений в сан ігумена.
21 лютого 2000 року — направлений в Свято-Покровську церкву села Плоского Броварського району Київської області.
2003 року — нагороджений хрестом з прикрасами.
9 листопада 2007 року — возведений у сан архімандрита.
26 березня 2008 року, після захисту дисертації на тему: «Православное учение о роли разума на пути богопознания» Вченою Радою Київської Духовної Академії йому був присуджений вчений ступінь кандидата богослов’я.
Рішенням Священного Синоду УПЦ від 24 листопада 2009 року призначений єпископом Новомосковським, вікарієм Дніпропетровської єпархії.
12 грудня 2009 року відбувся чин наречення, а 13 грудня 2009 року - хіротонія в Трапезному храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври в єпископа Новомосковського, вікарія Дніпропетровської єпархії.