Звільнення Новомосковська від німецько-фашистських загарбників було знаменною віхою в бойовій історії 195-ї стрілецької дивізії.
Командир дивізії полковник О.М.Сучков в 17 років добровільно вступив до лав Червоної армії, воював в дивізії Щорса. З відзнакою закінчив академію ім. Фрунзе. Напочатку Великої Вітчизняної війни брав участь у сутичках з фашистами на західному кордоні, де ніс службу під командуванням Г.К.Жукова. Видатний талант командира у Сучкова проявився, коли він прийняв під командування 195-ту дивізію, з якою пройшов крізь битви від Північного Донця до с.Раків під м.Вознесенськом, де загинув від ворожого снаряду.
Після розгрому у серпні 1943-го року донбаського угруповання фашистів, форсувавши на початку вересня Північний Донець і в кровопролитних боях знищивши укріплену оборону ворога, розпочались бої за звільнення Новомосковська. За бойовим наказом командира дивізії гвардії полковника О.М.Сучкова (на фото) в операції по звільненню нашого міста були задіяні воїни 564-го, 573-го, 604-го стрілецьких полків при підтримці 475-го артполку, 72-го корпусного артилерійського, 525-го мінометного і 536-го винищувального протитанкового бойових підрозділів.
Із свідчень полонених, розповідей місцевих жителів і даних розвідки командир 195-ої стрілецької дивізії знав, що в Новомосковську створено попередньо підготовлену систему оборони, є танки і артилерія.
Весь хід подій битви за Дніпро показував, що без кровопролитного бою противник не віддасть місто, яке прикривало доступ до індустріальних центрів Дніпропетровська і Дніпродзержинська, намагатиметься утримувати його до останньої можливості.
Тому не випадково командир 6-го гвардійського стрілецького корпусу генерал І.П.Алфьоров був схильний до того, щоб на деякий час 195-а дивізія зупинилась перед Новомосковськом, дочекалась своїх сусідів, що відставали, підтягнула артилерію і тили, а потім з усіма з'єднаннями і частинами корпусу навалилась на ворога. Але полковник Сучков вирішив здійснити сміливий і несподіваний для ворога маневр, поставити його переважаючі сили в невигідне становище, розбити противника і звільнити Новомосковськ при підтримці льотчиків 295-ї авіаційної винищувальної дивізії, яка активно діяла в новомосковському небі. Одержавши дозвіл вищого командування, на світанку 20-го вересня Сучков віддав командирам полків наказ здійснити різкий поворот на південь, з наступним форсуванням річки Самари з рубежу Андріївка, Всесвятське в напрямку Хащового, Орлівщини, щоб звільнити Новомосковськ обхідним маневром.
564-й стрілецький полк наступав з рубежу Андріївка, 573-й - Всесвятського, 604-й , знаходячись в другому ешелоні, наступав слідом за 564-м. Свій відхід противник прикривав загонами зрадників Батьківщини, які не чекали на помилування з боку радянських воїнів, а в разі невиконання наказу не чекали і милості від фашистських господарів, а тому відчайдушно бились, розстрілювали місцевих жителів, палили села. Диміли пожежами Андріївка і Всесвятське, небо стало чорне від вибухів снарядів, коли воїни 564-го і 573-го полків розпочали форсування Самари.
Ворог не витримав могутнього натиску гвардійців 195-ї дивізії і змушений був відступити.
Особовий склад дивізії форсував Самару, і тепер перед ним стояло завдання якнайшвидше увійти до лісу і остаточно заплутати плани противника, не дати йому можливості опам'ятатися і визначити напрям нових ударів трьох стрілецьких полків. У журналі бойових дій дивізії в цей час з'явився черговий запис: «... противник виявив вогневий опір частинам дивізії при форсуванні Самари, ведучи обстріли трьома батареями з Євецько-Миколаївки. За даними перебіжчиків, ворог має в Новомосковську значну кількість танків, до шести батарей. На околиці міста є протитанкові перепони, траншеї, дзоти, з'єднання до них заміновані, всі мости підірвані. Останні три тижні ворог тут значно укріплювався».
21 вересня противник виявив упертий вогневий опір на західній околиці Знаменівки та східній околиці Орлівщини. Одночасно артилерія і міномети гітлерівців вели по наступаючих частинах сильний вогонь від Воронівки, Хащового, Піщанки. До 13-ї години 21 вересня частини дивізії повністю оволоділи Хащовим і зав'язали бій за Орлівщину. В бою були задіяні 564-й і 573-й стрілецькі полки, які знищили 50 фашистських солдатів і офіцерів, кілька одиниць військової техніки. Втрати 195-ї дивізії – чотири вбитих, 13 пораненних. Зламавши запеклий опір фашистів, до 24-ї години 21 вересня с. Орлівщина було звільнено. Згодом 604-й полк оволодів Знаменівкою і наступав в напрямку Соколового. Вирішальні бої за Новомосковськ розгорілися 22 вересня. Оволодівши Орлівщиною і Самарським монастирем, 564-й і 573-й полки невеликими групами стрілецьких підрозділів і полкової розвідки форсували в кількох місцях Самару, забезпечивши плацдарм на правому березі, скувавши противника боєм на східній і південній околицях Новомосковська. Після цього основні сили 564-го і 573-го полків, завдяки допомозі місцевого населення, найкоротшим шляхом, через ліс, підійшли до бродів і, форсувавши Самару під прикриттям ночі, увірвалися в Новомосковськ.
В деяких засобах масової інформації та спогадах події тлумачаться так, що бою не було, і противник покинув місто сам, прагнучи якомога швидше укритися за Дніпром. При цьому забували, що на війні головні події не завжди проходять в самому місті, за яке ведеться бій. Особливість далекозорості і тактичного грамотного рішення бою за Новомосковськ були в тому, щоб розбити і деморалізувати противника поза містом, звільнити Новомосковськ без кровопролитних сутичок, по можливості зберегти будинки, підприємства, життя мирного населення. Але бою в самому місті повністю уникнути не вдалося. Противник, ховаючись в льохах і на горищах будинків, використовуючи танки і самохідні гармати, зробив відчайдушну спробу утриматися в Новомосковську. Не втрачаючи часу і не давши ворогу перепочинку, командир дивізії призначив загальний штурм позицій противника всіма наявними силами. До п’ятої години ранку 22 вересня пілся недовгого, але запеклого бою, частини 195-ї дивізії повністю оволоділи Новомосковськом і до 16-ї години вийшли на рубіж Кулебівки, де закріпилися, очікуючи підходу сусідніх з’єднань.
...Наказом Верховного Головнокомандуючого Й.В. Сталіна 23 вересня 1943 року 195-й стрілецькій дивізії за сміливий бойовий маневр і відмінний результат уміло проведеного бою було присвоєно почесне найменування «Новомосковська». В бою за Новомосковськ проявили особливу відвагу і мужність сотні воїнів, які прийшли звільняти землю України з різних кінців Радянського Союзу. В бойових рядах дивізії були солдати і офіцери з Новомосковщини. Для них звільнення рідного міста було особливим святом, хоч дехто з них на місцях своїх будинків і квартир знайшли руїни і попіл, не побачили рідних і близьких. Про мужність бійців195-ї свідчить і той факт, що за звільнення Новомосковська одержали бойові нагороди 205 воїнів.
...З високого пагорба добре проглядались місця, по яких рухались воїни. Стрілецькі полки цього підрозділу, здійснюючи бойовий маневр, переможно рухалися до Дніпра широким фронтом. На спостережному пункті командир дивізії Олександр Михайлович Сучков наказав начальнику штабу: «Передайте в штаб корпусу, що 195-а Новомосковська стрілецька дивізія знаходиться в бойовій формі. Всі полки готові до виконання нового завдання».
І.ОБУШЕНКО, генерал-майор у відставці, колишній начальник штабу 195-ї стрілецької дивізії; С.ЛЄСКІН, полковник у відставці;
Джерело - газета "Новомосковська правда", 20 вересня 2003 року
У вересневі дні 1943 року війська Південно - Західного фронту під командуванням генерала армії Маліновського успішно вели наступальні операції. Надійно захопивши ініціативу в свої руки, вони не давали фашистам перепочинку. Значних успіхів тут досягла перша гвардійська стрілецька дивізія. Справа від неї розвивали наступальні дії полки 20-ої гвардійської дивізії.
В ніч з 20 на 21 вересня 564-й і 573-й полки форсували Самару в районі Андріївки і до 13 години вели бої за звільнення Хащового. Одночасно воїни цих підрозділів вели бойові дії на підступах до Орлівщини, а згодом звільнили село Знамєнівку. А в ніч на 22 вересня розвідники трьох полків 195-ої стрілецької дивізії переправились через Самару і ступили на землю Новомосковська. Раптом попереду з'явилась група гітлерівців з факелами в руках. Вони, відступаючи, палили будинки.
Бій за звільнення Новомосковська тривав недовго, і згодом на приміщенні колишнього міськвиконкому (пл. Перемоги, 8) було встановлено червоний прапор. Десь о п'ятій годині ранку команднир полку майор Даненко і начальник штабу полку капітан Тюрнєв підписа¬ли документ про звільнення Новомосковська.
Т.ЛЕВИЦЬКИЙ, учасник бойових дій, член міської ради ветеранів
«Новомосковська правда», 21 вересня 2006 року
У вересні 1943 року зайнялася зоря свободи над Новомосковськом. Прийшов кінець двохрічному фашистському гнобленню, У складі Першої гвардійської армії, що звільняла наше місто, вели бойові дії 195-а, 20-а гвардійська, 152-а та інші стрілецькі дивізії.195-а стрілецька, переслідуючи відступаючих гітлерівців, 19 вересня 1943 року вступила на територію Новомосковського району. Не витримуючи ударів дивізії, противник поспіхом відходив, спалюючи села.
О 13 годині 20 вересня частини дивізії форсували Самару. Пройшовши через Самарський ліс, 564 і 573 стрілецькі полки вийшли до Хащового. Дві групи противника (близько 200 чоловік) спробували чинити опір в районі Кургана, але' після півгодинного бою були відкинуті.
Передовий загін під командуванням начальника розвідки 564 полку П. Циганова і командира роти Н. Афанасьєва зав'язав бій на північно - східній околиці Хащового.
Противник підтягнув резерви в Орлівщину і кілька разів переходив у контратаки. Але всі його спроби відновити колишнє становище ні до чого не призвели. Протягом всієї ночі полк вів бій за очищення Хащового від фашистів. Бійцям доводилося вибивати гітлерівців майже з кожного будинку. . На ранок 21 вересня село майже повністю було звільнене. Без відпочинку полк приступив до звільнення Орлівщини. Наступ почався під прикриттям темноти (о 23 годині). Через дві години село повністю було звільнене. Переслідуючи ворога, полки 195-ї дивізії форсували Піщанку і Самарчук, вийшли до Самари в районі мосту. Гітлерівці зірвали його. Бійці 564 полку буквально на руках переносили зброю по глибокому броду. На світанку 22 вересня полк зайняв центр міста. Гітлерівці поспіхом відступили в район Кулєбівки і Підгороднього. Радісно зустрічали новомосковці визволителів.
Стихійно виникали мітинги і збори, на яких виступали політпрацівники, бійці. У ці вересневі дні 20-а дивізія, наступаючи у взаємодії з 195-ою, звільнила Попасне, Новостепанівку, Євецько - Миколаївку. В боях за Вільне бійці цієї дивізії знищили до 150 фашистських солдат і офіцерів. А вранці 22 вересня гвардійці цієї дивізії очистили від ворога Кулебівку.
У звільненні Новомосковська (зокрема, Решкута) брала участь також 152-а стрілецька дивізія Отже, у визволенні нашого міста брали участь бійці трьох дивізій. Звання ж «Новомосковська» Наказом Верховного Головнокомандування було присвоєно лише 195-ій, що звільнила центр міста.
З'єднання, що наступали на Новомосковськом напрямку, з повітря прикривала 295-а авіаційна дивізія. Вона теж удостоєна почесного найменування «Новомосковська».
Новомосковці свято бережуть пам'ять про воїнів – визволителів. В історико - краєзнавчому музеї їм присвячена велика експозиція. Ветерани дивізій виступають у виробничих колективах і навчальних закладах
І.АЛЬОХІН, підполковник у відставці
«Новомосковська правда», 13 вересня 1988 року