Сільвестров Анатолій Олександрович – почесний громадянин міста Новомосковська, Гвардії полковник, у роки Великої Вітчизняної війни командир 295-ї Гвардійської Новомосковської авіаційної винищувальної дивізії.
Народився 24 листопада 1910 року у м. Казані.
Він пройшов шлях від учня слюсаря до командуючого авіаційною дивізією.
У 1934 році старший лейтенант Анатолій Сільвестров закінчив Оренбургську авіашколу, став військовим льотчиком і одержав направлення на Далекій Схід.
В 1937 році воює в Іспанії командиром винищувальної ескадрильї літаків І-16.
Був нагороджений двома орденами Червоного Прапора.
В 1940 році отримав призначення у Приморський край на посаду заступника командуючого 25-ї Повітряної армії, а в роки Великої Вітчизняної стає командуючим 295-ї винищувальної авіаційної дивізії.
У другій половині вересня 1943 року дивізія розташувалася на польовому аеродромі неподалік від м. Павлограда. Вона діяла у тісному зв’язку зі 195-ю стрілецькою дивізією і мала завдання прикривати її дії з повітря.
За наказом Верховного Головнокомандувача І.Сталіна від 23 вересня 1943 року 295-ій авіаційній дивізії присвоєно найменування «Новомосковська».
За роки війни полковника Сільвестрова нагороджено орденом Червоної Зірки та орденом Вітчизняної війни І ступеня, декількома медалями.
У відставку він пішов у 1946 році.
З 1947 року працював на Новомосковському жерстикатальному заводі начальником зміни паросилового цеху.
Інфаркт став причиною передчасної смерті Сильвестрова – він помер 1 вересня 1961 року.
Поховали Анатолія Олександровича на Перевалянському кладовищі м. Новомосковська.
Його іменем названа одна з вулиць міста.
Вулиця Імені Сільвестрова
Пароплав «Жав Жюрес» повільно рухається по Волзі. Широка водна артерія зачарувала юного кочегара. Високо в небі кружляє птах.
— Полетіть би й собі так, як птиця, побачити звідти всю землю, — думав Анатолій.
Можливо, саме в такий момент зародилася думка стати льотчиком. Ріс Анатолій Олександрович у великій дружній сім'ї, змалку звик трудитися. Юність його почалася в другій половині двадцятих років, коли Радянська республіка починала перебудову свого народного господарства на соціалістичні рейки. Тоді швидко мужніла молодь. У 1927 році Сільвестров — комсомолець, а незабаром — член партії.
Партія і комсомол беруть шефство над авіацією, своїх кращих синів посилають на навчання. Став курсантом і Анатолій. Тут знадобилися риси характеру, прищеплені з дитинства, — воля, наполегливість, цілеспрямованість.
Спочатку стає командиром ланки, потім ескадрильї винищувачів.
Війна в Іспанії привернула увагу всього прогресивного людства, адже фашизм вперше показав своє звіряче обличчя.
В особистій справі полковника А. О. Сільвестрова записано: «З серпня 1937 по квітень 1938 року був у спецвідрядженні»
Бив молодий льотчик фашистів непогано, з двома орденами Червоного Прапора та іменним годинником, якого подарувала Долорес Ібарурі, повернувся на Батьківщину.
Вдруге зустрівся Сільвестров з фашистами в роки Вітчизняної війни командиром 295-ї авіаційної дивізії, яка пройшла з боями від Сталінграда до Відня.
Небо Придніпров'я і Присамар'я. Вдень і вночі льотчики вели жорстокі бої, допомагали наземним військам звільняти міста і села Дніпропетровщини від німецької погані.
У книзі «Від Сталінграда до Відня» читаємо: «23 вересня 1943 року Всесоюзне радіо передало радісну звістку — звільнено від німецько-фашистських загарбників місто Новомосковськ. 295-ій винищувальній авіаційній дивізії присвоєно ім'я цього українського міста».
У ті дні в армійській газеті «Защитник Отечества» з'явилась замітка під заголовком «За 3 дні — 6 перемог!». У ній розповідалося про повітряні перемоги на Присамар'ї Олега Смирнова, Героя Радянського Союзу, москвича.
У дивізії служили прославлені аси Г. О. Онуфрієнко. Н. Ф. Краснов, М. М. Скоморохов — нині генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, начальник військово - повітряної академії імені Юрія Гагаріна, почесний громадянин нашого міста.
У мороз і в хуртовину, вдень і вночі проводжав і зустрічав комдив своїх соколів. А коли була гостра необхідність, сам летів у бій. Одинадцять збитих літаків на рахунку Сільвестрова. Таким не кожен командир міг похвалитися.
Демобілізувався по хворобі в 1946 році і приїхав у наше місто, яке звільняв, яке полюбилося. Ще й тепер кадрові робітники паросилового цеху трубного заводу згадують секретаря партійної організації, чесного, принципового комуніста.
Іду по вулиці імені полковника Сільвестрова. Чепурні будинки, прикриті зеленню садків. Тихо-тихо на цій вулиці. Ось за цю мирну тишу боролися бойові побратими і сам командир 295-ї дивізії Анатолій Олександрович Сільвестров.
Б.Онисимов, газета «Новомосковська правда», 22 червня 1979 року
ВОИНСКАЯ СЛАВА ЛЕТЧИКОВ 295-Й ИСТРЕБИТЕЛЬНОЙ ДИВИЗИИ
23 вересня 1943 року Всесоюзне радіо передало радісну звістку: звільнено від німецько-фашистських загарбників місто Новомосковськ. 295-ій винищувальній авіаційній дивізії та 195-ій стрілецькій дивізії за визволення міста присвоєно почесне ім'я «Новомосковська». (Наказ Верховного Головнокомандуючого И.Сталіна від 23 вересня 1943 року).
Великая Отечественная война - самая кровопролитная и опустошительная в истории человечества. Прославленная 295-я Новомосковская Краснознаменная ордена Кутузова II степени истребительная авиационная дивизия прошла свой славный путь от Сталинграда до Вены, боевой путь от берегов Волги до предгорья Альп. Это была дорога славы и героических битв с немецкими захватчиками.
Истребительная дивизия под командованием полковника А.А.Сильвестрова все время прикрывала наши наступающие войска. Она входила в состав 17 Воздушной армии Юго-Западного фронта под командованием генерал-лейтенанта В.А Судца. В тот период армия имела почти 1000 самолетов. Появление в воздухе наших отважных асов всегда вызывало панику и растерянность среди фашистских летчиков.
Истребители 295-й авиадивизии за войну уничтожили 1105 стервятников. Слава воинов дивизии не померкнет никогда.
Вспоминаю 1973 год. На встречу воинов-освободителей с трудящимися и учащейся молодежью нашего города приехало из 295-й дивизии 14 авиаторов. Отмечали 30-ю годовщину освобождения Новомосковска. Среди них дважды Герой Советского Союза Н.М.Скоморохов, Почетный гражданин города, маршал авиации, доктор военных наук. Герой Советского Союза, Почетный гражданин города А.Володин, стрелок-радист 164 истребительного полка 295-й авиационной дивизии Н.Орлова-Онискевич, Н.Кусков, И.Калишенко, И.Калмыков. Н.Скоморохов. назвал 11 летчиков дивизии, которые осуществили воздушный таран, среди которых А.Белкин П.Якубовский, В.Маркова, М.Цыкин.
А.Володин сказал, что массовый героизм, неукротимая воля к победе - характерные черты наших летчиков. Мужество не изменяло советскому воину даже в тяжелейшие дни сорок первого года. Рукоплескали, когда рассказывала стрелок-радист Н.Орлова-Онискевич. Немало героических страниц вписали в историю наши славные девушки: воздушные стрелки и оружейницы, механики и связистки, укладчицы парашютов, врачи и медсестры.
С большой теплотой и сердечностью вспомнили Веру Акимову, Машу Бочкову, Иру Старостину, Тасю Яковенко, Катю Точиленко, Лену Мухину и многих других. И.Калишенко в свои шестнадцать лет сдал экзамен на механика по авиаприборам. Он поражал однополчан своим упорством и находчивостью. Маленький и щупленький, он залезал в фюзеляж истребителя и ремонтировал приборы. После войны он поселился в Днепропетровске, приобрел профессию дирижера, стал директором музыкальной школы.
Не все дожили до светлого Дня Победы. Свято чтите память тех, кто отдал свою жизнь в борьбе за честь, свободу и независимость нашей Родины. Вспомним всех поименно. Вспомним сердцем своим... Никто не забыт, ничто не забыто. Грозные события Великой Отечественной войны все дальше и дальше уходят в прошлое. Пройдут годы, но никогда не забудутся народом бессмертные дела живых и мертвых героев, их мужество, отвага, священная ненависть к врагам.
Г. Левицкий, фронтовик зенитных войск ВОВ, участник боевых действий, гвардии подполковник
У НЕБІ НАД ПРИСАМАР'ЯМ
У квітні 1970 року рішенням виконкому Новомосковської міськради звання «Почесний громадянин Новомосковська» присвоєне командиру 295-ї Новомосковської Червонопрапорної ордена Кутузова авіаційної винищувальної дивізії А.О.Сільвестрову і пілотам цієї дивізії : двічі Герою Радянського Союзу М. М. Скоморохову, Герою Радянського Союзу А.І.Володіну.
Відразу ж після цього делегація нашого міста відправилась в Москву, у Військово-повітряну академію ім. Ю.Гагаріна, щоб вручити її начальнику М.М.Скоморохову Грамоту і «Золоту» стрічку Почесного громадянина Новомосковська. У присутності маршалів і генералів авіації, серед яких були Судець, Красовський, тричі Герой Радянського Союзу Кожедуб, ветерани 295-ї дивізії, відбулася дружня розмова, під час якої легендарні льотчики згадували бої за Дніпропетровськ, Новомосковськ, інші міста нашої області.
Отримуючи відзнаки, Микола Михайлович Скоморохов щиро подякував новомосковцям за виявлену йому честь, схвильовано додав: «Для мене це – найвища нагорода від жителів Присамарського краю, де проходила моя молодість, брав участь у його визволенні від фашистської неволі. Де схоронений наш бойовий командир полковник Сільвестров, ім'ям якого названо одну з вулиць міста. Краю, куди мене завжди кличе героїчне минуле...»
Добра пам'ять і згадка про наш край - вияв особливої поваги до свого бойового наставника. Для молодих пілотів полковник Сільвестров був незаперечним авторитетом. У 37-38 роках він командував винищувальною ескадрильєю інтернаціональних військ в Іспанії, боровся з фашизмом.з фашистами. Повернувся звідти кавалером двох орденів Червоного Прапора. Анатолій Олександрович був не лише хоробрим воїном, а й умілим вихователем льотчиків, які під його безпосереднім керівництвом набували досвіду, оволодівали специфікою повітряних поєдинків.
Одним з найталановитіших його вихованців був Скоморохов. Саме йому довірили командувати ескадрильєю льотчиків - «охотників», яка особливо відзначалася в поєдинках із супротивником. У її складі були аси повітряних боїв Кузнєцов, Губернський, Новиков, Володін, Султан - Галієв, Смірнов, вони завжди знаходили вихід з найнебезпечніших ситуації.
Регулярно поповнюючи особистий рахунок, відважний червонозоряний сокіл став одноосібним лідером свого підрозділу за кількістю збитих літаків, до кінця війни довівши рахунок до 46. Добрий ужинок мали і його бойові побратими.
Дивізія гордиться своїми Героями Радянського Союзу. Цієї надзвичайно високої честі удостоєні А.І.Володін, О.М.Бєлкін, О.М.Смірнов, П.Г.Якубовський, П.М.Долгарьов, Д.С.Кравцов, В.В.Кирилюк, Г.Д.Онуфрієнко, В.В.Марков, В.М.Швирін, М.Д.Цикін, М.М.Скоморохов отримав дві Зірки Героя.
Не раз вони приїжджали в наше місто, щоб на березі Самари зустрітися з друзями, своєю юністю, згадати колег - пілотів, яким не судилося відсвяткувати вікопомний День Перемоги. Новомосковці дарували ім квіти, дякували за подарований День визволення, що став одним з найшановніших свят в місті.
На превеликий жаль, багато відважних пілотів відлетіли у безсмертя. Вічним сном спить у новомосковській землі командир дивізії А.О.Сільвестров, котрий після війни повернувся в наше місто, працював на трубному заводі. Виявляючи особливу повагу, робітники підприємства виготовили і встановили на його могилі обеліск з нержавіючої сталі.
Віктор ТЕРНО